Лірика, лірика, лірика

АРТИСТИ
Симфонічний оркестр Щецинської філармонії
Міхал Балас - віолончель
Корніліос Міхайлідіс - диригент

ТВОРИ
Вітольд Лютославський - Симфонічні варіації (1938)
Роберт Шуман - Концерт для віолончелі з оркестром ля мінор, тв. 129
Йоганнес Брамс - Симфонія № 3 фа мажор, ор. 90

Можливо, більше, ніж будь-який інший інструмент, саме віолончель має щось унікально меланхолійне. Вона звучить надзвичайно виразно, глибоко, а мелодії, які вона видає, багатьом нагадують людський голос. Напевно, саме тому вона здатна так сильно зворушувати слухачів. Цього листопадового вечора ми запрошуємо вас на зустріч з надзвичайно ліричними творами не лише для віолончелі.

Симфонічні варіації Лютославського, неокласичні, пронизані темами з народної музики, є його дебютним твором. Композитор створив його невдовзі після закінчення університету. Твір характеризується виразним ритмом та енергійним діалогом між інструментами, а його кульмінацією є фінал, гідний музики до кінофільму. Як випливає з назви, Лютославський працює в тематично-варіаційній формі. Основна тема досить проста, але його підхід до варіацій дуже незвичайний. Це тому, що Лютославський не нумерує і не диференціює свої варіації. Одна плавно перетікає в іншу. Тому немає єдиної думки щодо того, скільки їх насправді існує. Одні кажуть, що їх дванадцять, інші - що лише вісім.
З іншого боку, Концерт для віолончелі з оркестром Роберта Шумана ля мінор - твір, написаний наприкінці життя композитора, який так і не дожив до публічної прем'єри. Це дещо підступний твір для віолончелістів. Віртуозні партії тут набагато складніші, ніж здається на слух, до того ж це концерт, сповнений майже поетичної експресії та надзвичайної емоційної глибини. Це набагато більш інтровертний твір, ніж бравурні концерти, з якими ми асоціюємо музику епохи романтизму. Це також сміливий, зухвалий і структурно складний твір. Зрештою, після фортепіано саме віолончель була улюбленим інструментом Шумана. Композитор не дожив до першого виконання твору в Лейпцигу в 1860 році. На довгі роки цей чудовий твір був повністю забутий, поки великий Пабло Казальс не популяризував його знову в 20 столітті.