Замок у Пєзіні

Приблизно за 10 км від Старгарда, у невеликому селі Пєзіно, розташований один із найгарніших монастирсько-лицарських замків у всьому Помор’ї. Він мальовничо розкинувся неподалік від місця впадання невеликої річки Пєзінки у трохи більшу за неї Кранпєлю, оточений розлогим, гарно облаштованим парком. Замок має дуже багату історію, що відбивається у різноманітному поєднанні стилів: готики, ренесансу та неоготики. Хоча перші згадки про будівництво фортеці в Пєзіні датуються ще XIII століттям, коли власники села — лицарі з роду Пансін — звели на цьому місці дерев’яно-земляну фортецю, історія одного з найвідоміших замків цієї частини Помор’я розпочалася наприкінці XIV століття. Саме тоді навколишні землі придбали йоанніти — лицарі Ордену госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського з Родосу та Мальти. Саме вони й розпочали будівництво кам’яно-цегляного замку за зразком уже існуючих подібних споруд у Свобниці та Лагові. Подібно до тих фортець, замок оточували глибокі рови, а сама споруда була зведена на плані чотирикутника з одним житловим крилом і вежею в одному з кутів. Наприкінці XV століття Пєзінський замок навіть був резиденцією монастирської командорії. Саме з цього періоду збереглися найдавніші фрагменти замку — відновлена циліндрична вежа та фрагменти південного готичного крила, що прилягає безпосередньо до вежі. У нижній, квадратній частині двосекційної вежі колись розташовувалася голодна камера. До найдавніших частин споруди належать також руїни кам’яної будівлі, найімовірніше каплиці, що знаходяться безпосередньо біля головного входу до замку. Головні ворота у двір розташовувалися приблизно на тому самому місці, де вони знаходяться зараз, тобто приблизно за сім метрів від вежі, і до них вів підйомний міст, натягнутий над ровом. Оборонний характер фортеці підкреслювали високі — понад 25 метрів — огороджувальні стіни та відсутність вікон із зовнішнього боку. На відміну від сучасного стану, усі віконні прорізи були спрямовані виключно у бік внутрішнього двору. У XVI столітті за 7000 гульденів замок разом з усім селом придбав у ченців «чорний лицар» Генріх фон Борк — представник одного з найзаможніших і найвідоміших родів Помор’я. За рахунок пожертвувань Генріха Борка в середині XVI століття було модернізовано житлове крило, надавши йому рис, характерних для пізньої готики. У той час у селі також було зведено костел, який одразу став місцем поховання членів родини. Найбільші зміни в обрисах замку вніс Мацей Борко, який профінансував будівництво представницького західного крила, увінчаного пишно прикрашеним фронтоном у вже ренесансному стилі. В результаті засипання рову з’явилися нові в’їзні ворота та численні господарські будівлі на території передзам’я. Побудована тоді частина замку й досі вражає своєю величчю. Це найгарніша частина споруди, відкрита для огляду за попередньою домовленістю з нинішнім власником замку. Широкі сходові клітки, просторі інтер’єри та цікаві елементи оздоблення можна побачити у західному крилі замку, відновленому після воєнних руйнувань. На увагу заслуговують каміни, а також… замкова вбиральня на другому поверсі. Родина Борків володіла замком понад 200 років, а в XVII столітті в результаті шлюбних союзів передала його роду Путткамерів, які були власниками замку аж до 1945 року. Саме за їхньої ініціативи було перебудовано східне крило замку, надавши йому рис неоготичного стилю з усім багатством декоративних елементів, зокрема вражаючою терасою, що виходить на сад. Також було знесено всі господарські будівлі, тим самим розширивши парк аж до русла річки Пєзінки. Крім того, було закладено романтичний сад з альтанкою, яку можна побачити зі східного боку від головного входу до замку. Після Другої світової війни замок було передано під приватні помешкання, через що він зазнав значного руйнування. Пізніше його передали для потреб ДСГ (Державного сільськогосподарського господарства); хоча його й ремонтували, але справжньої реставрації він дочекався лише наприкінці 80-х років минулого століття. Наразі замок перебуває у приватній власності, але за попередньою домовленістю з власником його відкривають для відвідувачів, включаючи підйом на вежу, що є великою атракцією замку. Перебуваючи в Пезіні, варто також завітати до XVI-столічної церкви, збудованої на кошти Генріха Борка, де й донині можна побачити цінні надгробні епітафії членів родини Борків, надгробні плити Борків та Путткамерів, а також пишно прикрашену органну галерею XVII століття.

У замку в Пєзіні можна організовувати конференції, симпозіуми, тренінги, корпоративні зустрічі, а також весільні урочистості. До послуг гостей — три зали та 50 місць для ночівлі. Заходи на відкритому повітрі можуть проводитися в парку, що оточує замок, та на замковому подвір’ї.