Порохова вежа

Неподалік від парафіяльного будинку церкви Матері Божої Помічниці Вірних ми знайдемо єдину залишку оборонних укріплень у Банях — Порохову вежу. Споруда розташована в центральній частині села. 

Порохова вежа була зведена у XIV–XV століттях. Тодішня лінія оборонних мурів мала дві брами та двадцять веж. Міські укріплення були зруйновані вже у 1478 році, а через п’ять років, у 1483 році, комендор ордену йоаннітів із сусідньої Свобниці віддав наказ знести мури. У 1766 році було прийнято рішення ліквідувати решту укріплень. З мурів, що оточували це невелике містечко (Бані до 1945 року мали міські права), збереглася лише Порохова вежа.

Споруда була зведена на початку XV століття на руїнах XIV-столічної сторожової вежі. Будівля має форму кола. Нижня частина вежі, яка колись була основою сторожової вежі, зведена з польового каменю. Для будівництва верхньої частини використовували цеглу. У стінах вежі можна побачити стрілецькі отвори. Споруда увінчана оборонним ганком, який завершується простою, але частково зруйнованою стіною без бланків. Споруда увінчана цегляним конусом із «лелечим гніздом».

Важко пояснити, чому під час знесення укріплень було вирішено залишити Порохову вежу — можливо, це пов’язано з постаттю Детлева фон Вальмодена. Згідно з легендою, саме в підземеллях вежі було поховано цього великого магістра ордену йоаннітів, якого в 1399 році вбили мешканці Банів. Існує велика ймовірність, що прах, який спочиває в підземеллях, став причиною збереження споруди. Ця версія підкріплена історичними фактами. Мешканці села перебували у конфлікті з ченцями з сусідньої Свобниці, оскільки духовенство, як власники сусіднього озера, не дозволяли мешканцям Бань ловити в ньому рибу. Конфлікт також підсилювався тим, що певний час йоанніти були власниками міста (пам’яткою тих часів є хрест у гербі міста). Можливо, жертвою конфлікту між міщанами та ченцями став великий магістр ордену святого Іоанна Детлев фон Вальмоден, якого згодом його кати поховали в підземеллях башти.

Башта Прохова в Банях була внесена до списку пам’яток Західно-Поморського воєводства у грудні 1963 року.