Замковий майдан у Мірославці

«Майдан» — це термін, що походить з турецької мови й означає площу, у цьому випадку, звісно, — площу, замковий двір. Саме тут розташований Мірославецький лицарський замок, який згодом було перебудовано на бароковий палац. Він має форму острова у формі квадрата зі стороною 84 м, оточеного ровом шириною 10 м, що має припливний і відпливний канали. Просторове планування майдану є симетричним, підпорядкованим композиційній осі схід — захід, яка злегка — приблизно^{на 150} — нахилена на південь. З західного боку вісь збігається з вулицею Замковою, а зі східного — на відстані близько 1100 м закінчується родовою гробницею на Піщаній горі. З вулиці Замкової міст через рів веде на острів, який був піднятий приблизно на 5 м у межах фундаменту палацу.  Наразі видно лише залишки фундаментів, але їх варто відвідати, адже історія замку цікава.

Перший замок у цьому місті, який як оборонну фортецю збудував Гассо фон Ведель, згорів під час пожежі в Мірославці разом із більшістю будівель у 1719 році. Збудувати новий замок вирішив лише граф Діонісій Єжи Йоахім фон Бланкенбург, тодішній власник містечка, а згодом полковник на службі у Пруссії. Чи то через бажання убезпечитися від чергової пожежі, чи то через фантазію, якою славився Діонісій, місце, на якому було обрано для замку, було особливим і непростим для будівельників — заболоченою, навіть болотистою місцевістю. Як відомого фахівця з складних мулярських завдань було найнято майстра Готфріда Меркера. 10 лютого 1731 року розпочалися підготовчі роботи до будівництва — протягом багатьох днів на болота завозили й висипали землю, а потім викопали рів глибиною 4 метри й шириною 20 метрів, який окреслив прямокутник зі сторонами приблизно 60–80 метрів. Протягом двох тижнів місцеві селяни привозили з лісів стовбури дерев, а міщани Мірославіца були змушені обтесувати їх на палі та вбивати в болотистий ґрунт.  Цеглу для будівництва замку привозили з цегельні з сусіднього села Ханки. У 1738 році замок уже був придатним для проживання, проте дружина Діонісія визнала його занадто скромним. Тому в 1743–1745 роках було добудовано ще два крила. Замок був готовий — цього разу він мав оборонний характер, як і попередній, але це була велична резиденція: двоповерхова, з підвалом, цегляно-кам’яна споруда в стилі голландського бароко розмірами приблизно 20 на 40 метрів із вежею висотою 32 метри. Замок оточував штучний рів шириною 5 м. За замком розкинулися великі паркові території, хоча чудовий план благоустрою парку, підготовлений для родини Бланкенбургів, так і не був реалізований.  Зате замок був облаштований з великою розкішшю — гобелени, що прикрашали стіни покоїв, були відомі не лише в найближчих околицях. Однак часи розквіту цього замку швидко минули.  Останній представник роду — володар замку та маєтку — барон Д.Й.К. фон Бланкенбург — помер у 1836 році. З 1877 року замок був незаселеним і повільно руйнувався, аж поки остаточно не був знищений внаслідок пожежі 1890 року.