Залишки костелу

Внаслідок абразивних процесів (однієї з форм ерозії, що полягає у стиранні скельного підґрунтя сипучим гірським матеріалом, який переміщується морськими течіями, хвилюванням води, припливами та відпливами) у 1750 році край скелі наблизився до церкви на відстань 58 метрів. Тоді було зроблено перші, невдалі, спроби захистити храм. У другій половині XVIII століття скеля наблизилася настільки, що крихкий ґрунт оголював могили на прицерковному кладовищі. У 1868 році відстань від обриву до стін храму становила вже лише 1 метр. Незважаючи на це, богослужіння продовжували проводити ще шість років — остання меса відбулася 2 березня 1874 року. Храм було остаточно закрито 2 серпня 1874 року. Його облаштування було передано до собору в Кам’єні-Поморському, костелу в Ревалі та музеїв у Щецині й Берліні. У 1900 році обвалилася перша частина костлу — це був фрагмент контрфорсу. З того часу й до 1 лютого 1994 року море поступово забирало окремі частини храму. Проведені у 2001 році роботи з укріплення дозволяють припустити, що катастрофа 1994 року була останньою в історії церкви. Наразі можна помилуватися фрагментом південної стіни довжиною 12 метрів і висотою 6 метрів. Його чудово видно з оглядового майданчика, що виходить у бік моря.