Будівля колишньої лікарні

Міська лікарня будувалася поетапно. Її найстаріша частина була зведена у 1853 році. Це була лікарня, що мала у своєму розпорядженні лише тридцять ліжок, тож незабаром з’ясувалося, що цього недостатньо, тим більше, що місто динамічно розвивалося, кількість мешканців зростала, а на додачу до цього часто спалахували епідемії. Тому в 1894 році було створено додаткову інфекційну лікарню, а в 1904 році було прийнято рішення про розбудову лікарні, щоб вона обслуговувала мешканців міста та сусідніх сіл. Саме тому цей об’єкт будувався поетапно, а його зовнішній вигляд, різноманітний за архітектурними формами та оздобленням, чітко відображає окремі етапи розбудови. Першою була зведена нинішня центральна частина лікарні. Спочатку це була невелика одноповерхова будівля з червоної цегли, без штукатурки; лише на трикутному фронтоні, що увінчував центральний ризаліт, було розміщено напис «Krankenhaus». У 1894 році було зведено інфекційне відділення, яке на той час було самостійною одноповерховою будівлею, що після подальших перебудов було включено до південного крила. Західна частина лікарні була зведена у1906 роців стилі німецького історизму, типовому для цього регіону в той період. Проектувальником був архітектор на прізвище Франц, а будівля з керамічної цегли, прикрашена численними архітектурними деталями як з цегли, так і з каменю, отримала ще й фахверкові дахові виступи та дерев’яну веранду, які цікаво урізноманітнили її зовнішній вигляд. Ця частина лікарні, прибудована до фронтону старішої будівлі, перебрала на себе функції головної представницької частини лікарні та отримала величний, оздоблений вхід, до якого з вулиці (відокремленої від території лікарні дерев’яно-цегляним парканом) вела не менш велична брама з арковим навісом.

Наступне розширення відбулося на рубежі 1920-х і 1930-х років XX століття. Тоді лікарню розширили, підвищивши будівлі на один житловий поверх та мансарду, яка також містила додаткові приміщення. Під час цього ремонту було частково змінено також первісне планування приміщень на першому поверсі та замінено столярні вироби. Нові елементи того періоду виконані в модерністському стилі з характерними регулярними поєднаннями цегляних та оштукатурених елементів. Окремі частини лікарні були об’єднані в одне ціле, було ліквідовано декоративні ворота, які до того часу виконували функцію головного входу; відтепер в’їзні ворота до лікарняного двору разом із скромнішою хвірткою розташовувалися біля найновішого крила. У такому вигляді будівля збереглася до повоєнних часів; у подальші роки її неодноразово ремонтували та модернізували, однак без істотних змін зовнішнього вигляду. Наразі це будівля з розчленованим об’ємом, що складається з кількох частин різної висоти, які накриті окремими дахами.

У повоєнні роки ця будівля, виконуючи свою основну функцію лікарні, підпорядковувалася різним організаційним структурам — одразу після 1945 року його перейняла Державна скарбниця, і він став Державною лікарнею з амбулаторією; у 50-х роках XX століття це була Міська лікарня, яку згодом перейменували на Повітову лікарню, а ще пізніше — на Лікарню комплексу охорони здоров’я. Наразі будівля перебуває у віданні Повітової адміністрації у Валчі.