Територія Старого міста

У Місліборзі до наших днів збереглося історичне планування Старого міста, що датується XIII століттям. Його походження сягає VI століття до нашої ери. Тоді над сучасним Мислиборським озером, на пагорбі «Винниця Тумська» (Лиса Гора), було зведено городище лужицької культури. Біля його підніжжя виникло рибальське поселення. На цьому ж місці на рубежі VIII і IX століть нашої ери існував слов’янський городище Жолдин (Солтин, Солдін або Слодзин), яке проіснувало до XII століття. Подією, яка визначила сучасний вигляд міста, стало надання міських прав у період між 1262 і 1270 роками. Тоді було розплановано характерну овальну сітку вулиць, яка чудово простежується й донині, з головною вулицею (нині — Героїв Варшави) та центрально розташованим ринком. На ринку, який нині носить ім’я Івана Павла II, було зведено будівлю міської влади — ратушу, що збереглася до наших днів. Невдовзі після отримання привілею на заснування місто було оточене стіною з воротами та вежами. Міщани, які збагачувалися завдяки ярмаркам, що проводилися в місті, будували пишні будинки, які, на жаль, не збереглися до наших часів. У період найвищого розквіту Місліборж був місцем проведення станових з’їздів, судів, а також мав власні міри, ваги та право карбування монет. У 1433 році розвиток міста зупинився внаслідок його захоплення та спалення гуситами. Наступне руйнування здійснив у 1473 році західнопоморський князь Богуслав X. У XVI столітті Мислиборз спустошували величезні пожежі, а в XVII і XVIII століттях — Тридцятирічна та Семирічна війни. Хоча місто щоразу піднімалося з колін, енергія витрачалася на відбудову, а не на розвиток. Тому Місліборж не відіграв провідної ролі в історії регіону. Певне поліпшення статусу міста принесло лише відкриття залізничних сполучень із Кострином, Старгардом-Щецинським, Барлінком та Горжовом-Великопольським. На жаль, внаслідок подій Другої світової війни Місліборж зазнав руйнувань майже на 40 %. Увесь комплекс Старого міста було внесено до реєстру пам’яток архітектури.