Колишня трапезна конверсів

Орден цистерціанців був заснований у Колбачі наприкінці XII століття. У 1210–1347 роках завдяки ченцям у селі було зведено такі споруди, як монастир, костел, господарські будівлі та укріплення.

До західної сторони церкви примикає крило, яке також називають будинком конвертів. Конвертами називали ченців-братів, які не мали священичого посвячення і чиїм головним завданням була не молитва, а фізична праця. Конвертів часто залучали до важкої роботи, зазвичай вони також не мали права брати повну участь у житті ордену.

Будинок конверсів був збудований у XIII столітті, а потім перебудований у XVII та XVIII століттях. Будівля невисока, у стінах можна побачити невеликі вікна. У нижній частині споруди зведено кам’яну стіну, а вся будівля зведена з червоної цегли.

Найімовірніше, у фундаменті будинку розташовувалися приміщення, що слугували для зберігання харчових продуктів. У верхній частині будинку розміщувався трапезний зал конверсів.

У 70-х роках XX століття будинок було відреставровано. Місцеве сільськогосподарське дослідне господарство, яке зайнялося модернізацією об’єкта, добудувало другий поверх, прибудову та перетворило всю споруду на ресторан. У будівлі збереглася стара піч для випікання хліба. Цікавою є також «вічно волога стіна» в одній із кімнат. У Колбачі існує легенда, яка пояснює феномен «плачучої стіни».

Згідно з нею, колись у віддаленому на кілька кілометрів Домбі мешкав осиротілий хлопчик, якого прихистив мірошник. Дитину змушували виконувати найважчу роботу на млині. Але коли хлопчик закохався у дочку власника маєтку, а вона відповіла йому взаємністю, той побив його й вигнав з господарства. Нещасливо закоханий хлопець потрапив до Колбача, до монастиря цистерціанців. Через кілька років разом із братами-монахами юнак повернувся до Домбі, але його зустріч із коханою закінчилася так само, як і першого разу. Хлопця знову побили. Після цього випадку, повернувшись до монастиря, чоловік зачинився у своїй келії, втративши бажання жити далі. Кажуть, що його поглинула стіна, яка й досі залишається мокрою від його сліз.

Наразі будівля належить Сільськогосподарській академії у Кракові, яка орендує її для ресторанного бізнесу. Поруч із будівлею стоїть валун із меморіальною дошкою, присвяченою «40-річчю повернення Західного Помор’я до материнської землі». Будинок конвертів був внесений до списку пам’яток архітектури разом із готичним сараєм та тюремною вежею у 1955 році.