Колишня педагогічна семінарія

Будівля з цікавою архітектурною формою, яку місцеві жителі називають «малим Мальборком», була зведена в 1902–1903 роках. Вона була резиденцією педагогічного семінарію, що носив горду назву «Королівський педагогічний семінарій». Це була найбільша серед семінарій, що створювалися в той час, а вони були в таких містах, як: Бидгощ, Грудзяндз, Вонгровець і Накло. Під час Другої світової війни, у 1944 році, будівля на короткий час виконувала функції допоміжного госпіталю до головного військового госпіталю. Оскільки в лютому 1945 року поблизу точилися запеклі бої за укріплення Поморського валу, будівля зазнала значних пошкоджень. Сліди на стінах видно й досі, тоді як інші пошкодження усували аж до 1950 року. Навчальні заняття почалися вже раніше — будівля знову стала місцем підготовки вчителів, а саме: спочатку тут розміщувалася Державна семінарія виховательок дитячих садків, пізніше — Державне ліцей виховательок дитячих садків, яке послідовно перетворювалося на Педагогічний ліцей для виховательок дитячих садків, потім на Студію дошкільного виховання та навчання, Педагогічне студію і, нарешті, на Комплекс педагогічних коледжів, який функціонував аж до 2014 року. У цій будівлі також розміщувався дитячий садок, який водночас слугував місцем проходження практики для майбутніх виховательок, а згодом — II загальноосвітня гімназія, Державний вищий професійний навчальний заклад та лекційний центр Щецинського університету.

Головна будівля зведена в еклектичному стилі з переважанням неоготичних елементів. Це великого розміру споруда нерівномірної конструкції, що складається з кількох частин різної висоти, накритих окремими багатосхилими дахами. Зовнішні стіни здебільшого зведені з повної керамічної цегли з дотриманням хрестоподібного кладки, фундаменти та частина головного ризаліту виконані з природного каменю. Бленди та перемички вікон оштукатурені вапняним розчином. Будівля зведена за планом у формі літери «Е», з помітно ширшим центральним ризалітом, до якого з півночі прибудовано еркер, що вміщує сходову клітку. Триповерхові бічні ризаліти доповнені вежами, накритими восьмисхилими пірамідальними дахами. Фасад головного корпусу є нерегулярним і асиметричним, багатоплощинним, а віконні та дверні прорізи мають різноманітні форми. Тут є прямокутні віконні отвори, накриті сегментним арком; особливу увагу привертають високі гострокутні віконні ніші з машверковим поділом, а також широкі вікна, що закінчуються кошикоподібним завершенням.  У верхній частині фронтону видно широку бленду, а під нею — циферблат годинника. Будівля має підвал, і цікавим фактом може бути те, що частина підвалів є двоповерховою. Інтер’єр будівлі, доступний протягом навчального року, вражає прекрасними хрестово-ребристими склепіннями на ребрах, що спускаються від замка до капітелей колон та на пристінні консолі. Варто також звернути увагу на невелику окремо стоячу будівлю у шкільному дворі, зведену як господарське приміщення, з цікавим кутовим аркадом.