Сучасне село Відухова виникло на місці городища опольських поморців, яке існувало ще у VIII столітті й слугувало для охорони переправи через Одру. У XIII столітті, найімовірніше ще до 1283 року, село мало ярмаркові права, а у XIV столітті (а саме у 1347 році) Відухова отримала міські права. У 1478 році місто було розділене державною межею — північна частина належала до Поморського князівства, південна — до Нової Маркії. У 1648 році Відуховою правили шведи, а в 1679 році місто захопили бранденбуржці. У 1754 році значна частина міста була знищена пожежею. Однак найзначніші руйнування сталися під час Другої світової війни — у 1945 році у Відухові точилися бої, в результаті яких було зруйновано 80 % міста. Після війни у Відухові було скасовано міські права.
Незважаючи на численні значні руйнування, у селі збереглося кілька важливих історичних пам’яток — переважно житлових будинків. Але в межах старого міста можна також знайти еклектичну будівлю ратуші початку XX століття. На вулиці Грюнвальдській, 9 — віллу початку XX століття (також у стилі еклектики), в якій зараз розміщується пошта.
Найстарішою спорудою, що збереглася у Відуховій, є XIII-столічна церква, збудована з гранітних тесаних каменів. Будівля була перебудована у XVIII–XIX століттях. Усередині можна побачити бароковий вівтар XVIII століття, а над західним фронтоном храму — дзвіницю у фахверковому стилі, добудовану під час перебудови.
Усі житлові будинки, що були внесені до списку пам’яток архітектури, розташовані на вулиці Грюнвальдській; також на цій вулиці знаходиться комплекс цегляних комор другої половини XIX століття. Комори мають характерні вентиляційні отвори, які слугували для сушіння тютюну, що колись тут вирощувався.
На самому березі Одри, на північ від церкви, можна побачити руїни замку. Споруда була зведена у 1700 році на місці колишнього городища родиною Вульфів, тодішніми власниками міста. Оборонний замок було зруйновано 30 років потому під час сусідських суперечок.
Територія старого міста Відухової була внесена до списку пам’яток у лютому 1956 року.
PDF