Чеський вікенд | Моравський філармонічний оркестр

Окрім спільного знаменника - національності композиторів, ці два оркестрові твори також приховують цікаві історії їхньої боротьби з музикою, її формою та натхненням. І Дворжак, і Мартіну, мабуть, провели над партитурами багато годин, переймаючись численними сумнівами та суперечливими емоціями. Навіть генії іноді стикаються з гордієвими вузлами.

Концерт для фортепіано з оркестром соль мінор, тв. 33 - єдиний фортепіанний концерт чеського композитора Антоніна Дворжака. Я бачу, що не можу написати концерт для віртуоза, тому мушу думати про інші речі, - це твердження виправдовує численні виправлення, вилучення, скорочення і доповнення, внесені в рукопис фортепіанної партії. В результаті вийшов дивовижний твір, в якому сольна партія переплітається з оркестровою, а не - як це завжди буває - протиставляється їй. Незважаючи на це, її шалено складно грати - її описують як "нездійсненну" або "написану для двох правих рук". З моменту прем'єри у 1878 році були написані різні редакції та версії, щоб полегшити солістам підготовку та виконання твору, який з часом був з ентузіазмом зустрінутий публікою по всьому світу.

Богуслав Мартіну десятиліттями ухилявся від написання симфонії. В Європі її вважали застарілим жанром. Лише після еміграції до США у 1941 році композитор зрозумів, що якщо він хоче стояти на музичному п'єдесталі, то повинен створити репертуар для великих американських оркестрів, для яких виконання симфоній було хлібом насущним. Незабаром після цього прибула комісія з Бостонського симфонічного оркестру, який спеціалізувався на новітній музиці. Перша частина нової симфонії була написана на Ямайці, друга і третя - у штаті Вермонт, остання - у Массачусетсі. "Твір закликає до піднесених думок", - написав Мартіну в програмному буклеті до прем'єри. Безсумнівно, обидва твори принесли багато таких думок, як для композиторів, так і для виконавців.