Кладовище

Цвинтар був заснований у другій половині XIX століття євангелічною громадою. Спочатку він займав площу близько вісімдесяти арів і був поділений на чотири основні ділянки алеями: липовою та дубовою. На початку XX століття кладовище було розширено шляхом приєднання до його території ділянок з північно-східного, південно-західного та північно-західного боків. Це було пов’язано зі змінами у забудові цієї частини міста та створенням набережної біля Радунського озера. Тоді ж на території кладовища за рахунок пожертви Марії фон Гельке було зведено кладовищну каплицю цікавої форми ротонди, а також зведено огорожу з декоративною брамою. Велика площа кладовища не була використана повністю — у північній частині поховання не проводилися, і ця ділянка набула характеру парку. Там навіть облаштували спортивний майданчик, однак ним рідко користувалися.

Після Другої світової війни кладовищну каплицю та прилеглу до неї частину кладовища перейняла парафія Польської автокефальної православної церкви на честь Святої Трійці у Валчі. Відтоді каплиця почала виконувати функцію храму, тобто парафіяльної церкви православної громади. Решта кладовища підпорядковувалася римо-католицькій парафії на честь святого Миколая. У православній частині кладовища збереглися лютеранські надгробки, у північно-західній частині їх було знищено. На кладовищі знаходиться багато надгробків різного ступеня збереженості, різноманітних за стилем та художнім оформленням; найстаріший збережений надгробк датується 1891 роком. Є також надгробки 1910, 1931–1943 років та багато недатованих. Найцікавішим архітектурним елементом є церква, зведена з червоної облицювальної цегли з цікавими архітектурними деталями, такими як, наприклад, арка в стилі Тюдорів, що закриває портал головного входу, або аркадні та кроштинові фризи. Варто оглянути інтер’єр церкви з історичним іконостасом, привезеним сюди зі східних територій.