Редута Сольна

Редут «Солна» було збудовано занадто пізно, щоб він встиг виконати покладену на нього роль захисту порту із заходу. Її ще не було ані під час Семирічної війни, ані під час наполеонівських воєн, а вже під час Другої світової війни вона не мала військового значення — німці укомплектували її лише «фольксштурмом», тобто поспішно навченою молоддю та людьми похилого віку, і військам 6-ї піхотної дивізії не склало труднощів її захопити. Плюсом такої ситуації є те, що редута збереглася до наших часів у хорошому стані. Це стосується як обох будівель, так і земляного валу та рову. Свою назву редута отримала завдяки «соляному мосту», що вів до солеварні, переправу до якої вона мала захищати. Вона була збудована в 1832–1836 роках, коли, зробивши висновки з війни 1807 року, укріплювали ті ділянки міста, які виявили свою слабкість у протистоянні з сучасною військовою технікою. У цьому випадку французи захопили існуючий плацдарм біля соляного мосту з ходу. 

Інтер’єр дуже цікавий завдяки використанню ковшоподібного склепіння, що дозволило отримати зал великої площі без встановлення колон. Ця будівля має форму двох стикаючихся кіл різного розміру. За десять метрів далі, у меншому цегляному приміщенні, вбудованому в земляний вал, ймовірно, колишньому пороховому погребі, з 2014 року розміщується влаштована «Ванею» виставка знахідок, об’єднаних темою наполеонівської війни. Навколо Соляної редути можна плавати на каяках.