Територія Старого міста та Катедрального мікрорайону

Назва міста походить від валуна, який лежить на березі острова Хрзанщевського і називається «королівським». Згідно з переказами, Болеслав Кривоустий у 1121 році провів з нього огляд флоту.

Поселення завдяки своєму розташуванню дуже швидко набуло значення. Уже в 1176 році вона стала резиденцією поморських єпископів. Це сталося після спустошення первісної столиці єпископа у Воліні. Тоді ж розпочалося будівництво канонічного будинку, єпископського палацу та собору, який через навали данців і бранденбуржців було завершено лише у XIV столітті. Весь комплекс було оточено оборонною стіною. У наступні століття комплекс доповнили: будинок декана, парафіяльний будинок, будинок інституту для дівчат, будинок zakrystiana, цегляна канонія та школа. На початку Реформації єпископство не було скасоване. Лише після смерті останнього католицького єпископа в 1544 році Камінь-Поморський став резиденцією лютеранських єпископів. Він залишався нею до 1648 року. У 1648–1821 роках у Камені резиденцію мала лютеранська капітула. З 1812 по 1945 рік собор був парафіяльним костелом. Після Другої світової війни комплекс повернувся під управління римо-католицької церкви. У 1972 році собор було знову освячено. У 2005 році соборний комплекс було визнано пам’яткою історії.

Паралельно з соборним комплексом розвивалося місто. Воно сформувалося на базі слов’янського граду, що існував щонайменше з X століття. У 1124 році Оттон з Бамберга здійснив перше хрещення мешканців Кам’яни. У 1274 році поселення отримало міські права, що суттєво сприяло його розвитку. Тоді було прокладено мережу вулиць із розташованою в центрі ринковою площею. Розпочалося будівництво ратуші та оборонних мурів. У XIV столітті Камінь приєднався до Ганзейського союзу, розширивши тим самим мережу торговельно-політичних зв’язків. У XVII столітті місто тричі змінювало свою територіальну приналежність. Спочатку воно потрапило під владу королів Швеції, потім — Бранденбургу, а наприкінці — Королівства Пруссії. У 1892 році до Кам’єна дійшла залізниця. Під час останньої фази Другої світової війни місто було на 40 % зруйноване під час бомбардувань Червоною Армією. У такому стані воно було передане Польщі. У 60-х роках XX століття частину вцілілої історичної забудови знесли, замінивши її багатоквартирними будинками.