Зона для купання Ванзее

Прибережний пляж на березі озера на околиці міста

У період Веймарської республіки зародився новий ідеал здорового способу життя. Мешканці міст мали проводити вільний час на свіжому повітрі, насолоджуючись сонцем, світлом і чистим повітрям, а також дбати про фізичну форму за допомогою занять спортом. У відповідь на ці потреби Берлін інвестував у громадські парки, спортивні стадіони та купальні.

Дивлячись на зведену в 1928 році вхідну будівлю, виконану в консервативному стилі «Хайматшутц», важко уявити собі сучасний характер усього комплексу. Спроектована Мартіном Вагнером та Ріхардом Ермішем споруда відображала засади архітектури «Нової речовості».

У чотирьох павільйонах розміщувалися роздягальні, душові, а також сервісні та торговельні пункти. Будівлі, частково вписані в схил над озером, були з’єднані довгою колонадою. На дахах облаштували тераси та майданчики для занять спортом.

До 1930 року було реалізовано лише цю частину проєкту. Початкові плани передбачали будівництво ще п’яти павільйонів, великої круглої будівлі з рестораном, причалу над озером, пристані та театру під відкритим небом. Однак їхню реалізацію унеможливила світова економічна криза.

Після 1933 року нацистський режим остаточно зупинив подальше розширення, визнавши модерністську архітектуру «ненімецькою». Незважаючи на це, вже на момент відкриття комплекс був найбільшим і найсучаснішим внутрішньоконтинентальним купальним комплексом у Європі.

Пляж довжиною понад кілометр і шириною близько 80 метрів донині залишається одним із найпопулярніших місць відпочинку та купання в Берліні.