Міська ратуша

Ратуша Валча розташована в історичному центрі міста, на західній стороні ринкової площі. У цій найстарішій частині Валча збереглося колишнє планування вулиць, створене за зразком планів Любека та Фрайбурга. Існує навіть легенда, згідно з якою цей план було розроблено саме для Валча, але через те, що його підступно викрали, ці міста були розбудовані раніше на основі існуючих там поселень, тоді як рибальське поселення під назвою Валч або Вольчен мусило чекати майже 200 років.

 Нині колишня ринкова площа в центрі міста має форму трапеції й носить назву Площа Свободи. Колись вона виконувала функцію міського ринку, пізніше — представницької площі з фонтаном, потім у повоєнні роки — ринку, згодом — міського скверу з великою кількістю зелені, щоб нарешті повернутися до представницької функції. З нагоди 700-річчя міста площу відремонтували, виклали бруківкою, у її північній частині збудували фонтан (співфінансували який міста-партнери) та встановили насос, форма якого нагадує старовинні зразки таких пристроїв. У західній частині, перед ратушею, видніється герб міста, викладений бруківкою на тлі квіткового оформлення. Площа обмежена вулицями Кіліньшчаків та о. Доманського. У східній фасадній лінії збереглися історичні житлові будинки з їхніми функціональними першими поверхами. В одному з них розміщується пекарня, в інших — магазини. У південній фасаді височіє костел на честь святого Миколая — це місце з самого початку існування міста було місцем розташування наступних будівель парафіяльного костелу.  Натомість будівля ратуші спочатку, ймовірно у XVII столітті, була зведена посередині ринку. Ця дерев’яна будівля згоріла у 1841 році, і тоді функцію ратуші почала виконувати одна з цегляних будівель на фасаді ринку. Однак, судячи з усього, він перебував у поганому технічному стані, оскільки його довелося знести. Це відбулося у 1888 році. На місці цієї будівлі звели нову за проектом Альберта Шура, вчителя місцевої будівельної школи. Нова ратуша, зведена у стилі неоренесансу та неокласицизму,  була введена в експлуатацію 1 листопада 1890 року. На початку XX століття над головним входом було добудовано балкон, а в 1936–1937 роках — нове крило з боку вулиці кс. Доманського; водночас було облаштовано новий вхід з вулиці Кілінщаків та змінено зовнішній вигляд і систему освітлення мансарди.

Наразі будівля складається з трьох частин: головного корпусу та двох крил, з яких ліве є своєрідним ризалітом. Будівля накрита похилим дахом з віконцями, увінчаним башточкою з датою завершення будівництва — 1890 рік. Будівля має багате архітектурне оздоблення — карнизи, що простягаються вздовж фасаду, розлогі навершя вікон, профільовані одвіниці, бунірування.

Окремі частини мають різноманітне оформлення вікон: Вікна на другому поверсі в ризаліті увінчані широким профільованим карнизом, їхні боки обрамлені пілястрами з капітелями в іонічному стилі, тоді як вікна в основній частині мають простий карниз, що спирається на три орнаментовані консолі, а їхнє увінчання доповнюють плоскі арки, випрофільовані в штукатурці. Цікавим архітектурним елементом є декоративний кутовий еркер; варто звернути увагу на витончену різьбу середнього вікна та декоративні консолі, що підтримують еркер.

Усередині будівлі особливо цікавою є аула, тобто нинішня сесійна зала, у якій збереглася дерев’яна балочна стеля з декоративною поліхромією.