Старе місто

Згідно з легендою, Мішковіце було засноване в XI–XII століттях Мешком I. Місцем для середньовічного поселення було обрано території біля правого притоку Одри — річки Ружиця — та Мішковіцького озера. Населений пункт розташовувався на торговому шляху між Помор’ям та Любушською землею. Наприкінці XIII століття Мешковіце отримали міські права, а близько 1300 року їх оточили кам’яною оборонною стіною.

Протягом століть місто часто зазнавало руйнувань: у 1433 році, коли Мешковице перебували під управлінням тевтонських лицарів, їх спалили гусити. Місто також постраждало під час трьох пожеж та Тридцятирічної війни. У 1945 році було зруйновано лише 30 % міських будівель.

Незважаючи на численні війни, що прокотилися містом, донині збереглися середньовічні споруди. На значних ділянках збереглися укріплення, висота яких місцями сягає 5–7 метрів (загалом збереглося 1,5 км фортифікацій). Міські стіни були збудовані з наносних валунів у нижній частині, а у верхній — з цегли. До сьогодні збереглося 14 башт у формі мушлі та 12 прямокутних, серед яких — Порохова вежа XV століття. Значна частина укріплень була зруйнована. Уздовж міських стін прокладено променад.

На території Старого міста можна побачити ранньоготичний костел Преображення Господнього, збудований із гранітних тесаних каменів і датований кінцем XIII століття. У XIV столітті костел було перебудовано. У костелі зберігся гранітний вхідний портал, у дзвіниці — гербовий дзвін 1756 року, а всередині — середньовічна купіль.

На ринковій площі ми побачимо ратушу, перебудовану в першій половині XIX століття. Будівля розташована за адресою: сучасна вул. Фридерика Шопена, 1. Сьогодні в цій будівлі розміщується міська адміністрація.

У центральній частині Старого міста стоїть зведений у 1957 році пам’ятник Мешку I, спроектований Славоміром Леванським. Скульптура встановлена на XVIII-столітному постаменті з різнокольорового пісковика. Пам’ятник було створено з нагоди 1000-річчя міста.

До складу Старого міста входять також будинки з фахверковою конструкцією XVIII та XIX століть. Місто розташоване на маршруті двох туристичних стежок — блакитного «Шляху Моренних пагорбів» та червоного «Наодорджанського шляху».