Територія Старого міста

Плоти — одне з трьох міст Грифіцького повіту, і, як і у випадку з Грифіцями чи Тржеб’ятовом, вирішальну роль у заснуванні міста та утвердженні його міських функцій відіграла топографія місцевості, а саме розташування на мореновому пагорбі, оточеному з трьох боків долиною річки Реги. Наразі висотна забудова та зміни ландшафту приховують топографічну ситуацію цих міст, яка колись була чітко помітною. У Плотах головні дороги ведуть до транспортної розв’язки та мосту через Регу. Цей міст розташований між двома замками — це найкраще місце для ознайомлення з історією та сучасністю цього міста. Середньовічні Плоти, засновані за любецьким правом у 1277 році, були розташовані на південь від фортеці, на більш високій місцевості в закруті річки. У цьому місці перетиналися головні дороги, що вели до Тшебіатова та Колобжега,
а також до Щецина. Ймовірно, через розташування на важливому торговому шляху в місті так і не було збудовано оборонних мурів. У другій половині XIII століття на південь від міста-колонії розпочалося будівництво кам’яно-цегляної житлової вежі (нинішній Старий Замок) — резиденції власника Плотів, Добіслава Вотуха. Вежа, що виконувала функції, подібні до фортеці, була зручно розташована для оборони на високому березі річки поблизу броду. Це була житлову вежа, зведена на кам’яній платформі розмірами 28 × 36 м. Отже, фортеця мала оборонне розташування, до того ж була відокремлена ровом від поселення.

У наступні століття вежу розбудовували, використовуючи камінь і цеглу. Згодом готичну споруду перебудували в стилі ренесансу. Об’єкт було відреставровано у 1959–1967 роках. Частина середньовічних кам’яних мурів збереглася в хорошому стані. Пізнішими власниками міста стали фон Остени. Саме вони, після продажу старого замку, розпочали будівництво нового замку, розташованого за 200 м на південь від церкви, який також був оточений руслом річки Реги, ровом та валами.

Молодший замок, архітектурно схожий на старий і також такий, що згодом пройшов багато етапів розбудови, був зведений у 1606–1618 роках. У XVIII столітті він зазнав суттєвої модернізації, завдяки чому Плоти отримали справжню представницьку споруду, оточену парком із цікавим деревостаном. Там ростуть, зокрема, каштан із цікаво розташованими навколо головного стовбура гілками (пам’ятка природи), а також ліщина, японський перловий дерево та даглезія. Як і більшість замків, цей також має свою легенду, героїнею якої є Кінга, дочка тодішнього власника замку, Дінніса Остена, пов’язаного, як би ми сьогодні сказали, «службово» з Еріком — правителем Данії, Швеції та Норвегії. Отже, Кінга закохалася й пов’язала своє життя, звісно, всупереч волі батька, з одним із міщан. Суворий батько заборонив закоханим зустрічатися. Зневіреній Кінзі не залишилося нічого іншого, як лише кинутися зі своєї замкової кімнати. Удар об кам’яну землю біля підніжжя замку поклав кінець її короткому життю. Відтоді часто чути скрип сходів, що вели до її кімнати. Як кажуть ті, хто це чув, — вони оплакують сумну долю нещасливо закоханої Кінги.