Етнографічний заповідник «Яменська ферма»

Після переселення готів (I–III ст. н. е.) всю Поморську область, починаючи від басейну річки Парсети і аж до гирл Вісли та Одри, заселили слов’янські племена, яких з XII ст. називали кашубами. Спочатку слово «кашуб» означало лицаря — воїна під знаком грифа. Таким походженням пишався засновник династії Гріфітів, народжений поблизу Колобжега, князь Варцислав I. Пізніше правителі, що панували в Поморському князівстві, прийняли титул «князя кашубів». Германізація Помор’я розпочалася з моменту заснування середньовічних міст німецькими поселенцями, яких для цього запросив єпископ Герман фон Гліхен. Слов’янські традиції збереглися до 1945 року лише у двох місцях — у районі сіл Ямно та Лабуш, на північ від Кошаліна, а також у районі села Клукі, біля озера Лебско. Наплив німецьких, а згодом і голландських поселенців (будівників протипаводкових валів уздовж озер Ямно, Дзержецінкі та Унесті) не призвів до повного зникнення кашубської культури, про що свідчать експонати, зібрані в музеї Кошаліна. Розписи на приданому скрині за кольоровою гамою та орнаментами нагадують ті, що експонуються в Кашубському етнографічному парку у Вдзидзах Кішевських.
Також елементи вишивки та спинки стільців мають подібні декоративні форми, багаті на лілії, тюльпани, стилізовані серця та ін. Досить оригінально виглядав і весільний костюм. Усе це можна побачити на виставці в музеї в Кошаліні. Покійний редактор Євгеній Бучак відшукав у Німеччині мешканців села, переселених з Ямна після 1945 року, і поставив їм запитання: «Хто ви?» Відповідь пролунала: «Ми не німці, не слов’яни, а венеди». Коментуючи цю заяву, слід нагадати, що «венеда» в латинській мові означає «слов’янина».