Холерний цвинтар

Епідемії спалахували в Тучні та його околицях тричі. Перша з них — епідемія чуми — сталася 1624 року; тоді внаслідок епідемії померло п’ятсот мешканців міста. Наступний спалах епідемії стався 1707 року, забравши багато життів у самому місті та ще більше — в околицях. У 1837–1865 роках по всьому Валецькому повіті поширювалася холера, занесена сюди солдатами під час пруссько-австрійської війни. У ті часи під час епідемії померлих доводилося ховати на певній відстані від міста. Саме так і було засновано тучинське кладовище, проте з часом міські забудови наблизилися до його території. Однак не збереглися записи про те, в якому році було засновано тучинське холерне кладовище. Не проводилося археологічних досліджень, які б дозволили встановити, з якого століття походять перші поховання, тим більше, що кладовище кілька разів реорганізовували, а поховання в наступні століття, ймовірно, здійснювалися в місцях, де вже раніше існували могили.  

Наразі територія кладовища має форму трикутника зі зрізаним південним кутом. Вона поросла численними, давно не доглянутими кущами, тут також є чимало старих дерев. Посередині пролягає досить широка алея, але поділ на ділянки на сьогодні вже стерся.  На території кладовища височіє, ймовірно, зведена наприкінці XIX століття, неоготична цегляна каплиця. Видно сліди могил, але надгробки не збереглися.