Будинки з шпунтовим з’єднанням № 33 та 34

Проведені археологічні розкопки показали, що навколишні землі були заселені вже в X–VIII століттях до н. е., а також у період раннього середньовіччя. У джерелах XIII століття село згадувалося під назвою Ісінгер. З великою впевненістю можна стверджувати, що до XV століття село належало лицарському роду фон дер Лайне, який прибув з-за річки Лайне у герцогстві Брансвік. У 1323 році цистерці з Колбача намагалися заволодіти Неборовом. З цією метою вони підробили документ, нібито виданий у 1226 році Барнімом I, який передавав їм село. Однак шахрайство не вдалося. У XV столітті частина села була передана для потреб функціонування лікарні Святого Духа в Пижицях. У цей час у селі було збудовано костел. У 1853 році в Неборові народився Зигмунт Шліхтінг, автор «тетинської хрестової польки», більш відомої як «щецинська полька».

У 1827 та 1828 роках майже всю територію Неборова охопила пожежа. Окрім житлових будинків, село втратило школу та церковну вежу. Відбудова господарств тривала до 1842 року. Тоді було збудовано хати, частина яких збереглася до наших часів. Особливо варто оглянути будинки під номерами 33 (Каспжаків) та 34 (Дзиковської). Це одноповерхові споруди з мансардами. Стіни будинків зведені за каркасно-шпросовою технікою, яку також називають «прусським муром». Дерев’яний каркас, що водночас є декоративним елементом, заповнений цеглою. Будинки перебувають у приватній власності. Їх можна оглянути ззовні, з території присадибної ділянки, вони добре видно.