Цвинтар біля церкви

Найімовірніше, кладовище на цій території було засноване під час будівництва церкви ще у XIII столітті. Наприкінці першої половини XIX століття було прийнято рішення про зведення нової церкви, під час робіт було ліквідовано частину старого кладовища. Наступні зміни відбулися у 20-х роках XX століття і були пов’язані з розбудовою розташованої неподалік лікарні. Тоді кладовище було розширено в бік вулиці Миру.

До початку Другої світової війни на території некрополя ховали померлих євангелічного віросповідання, під час війни тут поховали кільканадцять французьких військовополонених, а після війни тут було створено комунальне кладовище, на якому ховали померлих римо-католицького віросповідання. З 1946 року німецькі надгробки систематично прибирали, звільняючи місце для поляків; останні поховання відбулися у 1971 році. Закриття кладовища було пов’язане з високим рівнем ґрунтових вод.

На території некрополя можна знайти кілька довоєнних елементів — зокрема, у його південній частині розташований пам’ятник, присвячений мешканцям селища, які загинули під час Першої світової війни. На пам’ятнику розміщено напис «Нашим полеглим героям, громада Голецино».

Біля головної алеї розташована гробниця роду Штайнбрюк. На надгробку зображено меч з дубовим листям, що символізує безсмертя. Тут поховані Зігфрід (1882–1915), Ріхард (1891–1916), Еміля (1849–1933), Гелен (1859–1898), Герхарда (1879–1905) та Гаральда (1913–1924). На надгробку також викарбувані імена Рози та Ільзе — поруч із ними вказано лише дату народження (1889 рік).

Деякі з перших польських надгробків були виготовлені з колишніх німецьких плит, з яких було видалено початкові написи та замінено їх новими, польськими.

Некрополь на вулиці Стшаловській був внесений до воєводського переліку пам’яток у травні 2011 року.