Монастир, що належав до цистерціанського ордену

У червні 1294 року до Берзвника прибула спільнота цистерціанців. У 1286 році ченці змогли розпочати свою діяльність у збудованому там монастирі. Усі цистерціанські монастирі мали характерний план, що виник у IX столітті (його розробили бенедиктинці у Санкт-Галлені).

Пристосовуючи монастир до правил ордену, його поділили на дві частини. Одна частина призначалася лише для висвячених братів, а друга — для мирян. До складу комплексу входив костел і внутрішня частина, яка називалася клаузурою, де ченці могли вести повсякденне життя.

Зруйнований пожежею на початку XIX століття, а потім у 1945 році. У 1957–1960 роках було відновлено лише східне та південне крила, переобладнавши їх під парафіяльний будинок. З 2002 року триває відновлення решти частин комплексу.

Завдяки численним археологічним дослідженням вдалося реконструювати зовнішній вигляд монастиря. Він схожий на монастир у Колбачі, який слугував архітектурним зразком. У північній частині розташовувався костел із трьома крилами клаузури, галереями та гранітним колодязем у внутрішньому дворику.

Завдяки проведеним архітектурним дослідженням було виявлено такі елементи, як: крипта в хорі церкви, системи опалення, водопровідні канали, залишки водяного млина. Це означає, що діяльність цистерціанців була як релігійною, так і господарською.

Наразі колишній монастир належить парафії на честь Матері Божої Шкаплерної у Бєрзвніку.