Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці

Храм був зведений у 1300–1333 роках із червоної цегли за вендським планом у вигляді тринефної базиліки. Світло у внутрішній простір головного нефа проникає крізь стрілчасті вікна, прикрашені мазерками, розташовані над бічними нефами, а також крізь вікна нижніх бічних нефів, оздоблені вітражами з рослинними мотивами. Як нефи, так і пресвітерій підтримуються кутовими контрфорсами. Бічні нефи покриті багатопохилими двосхилими дахами з фронтонами, прикрашеними блендами. До бічного фасаду прибудовано шестикутну вежу, що приховує сходову клітку. Прямо під карнизом двосхилого даху нефа, а також пресвітерію, розташований декоративний фриз із профільованої цегли у формі чотирилистої конюшини. На коньку головного нефа розташована невелика чотиригранна дзвіниця. З заходу прибудовано масивну, висотою 56 м, чотириповерхову вежу, накриту наметовим дахом, увінчаним шестикутною галереєю, над якою височіє ліхтар з цибулеподібним шоломом. Прямо під дахом розміщено циферблати годинника 1754 року. Фасад вежі містить численні сліпі вікна з гострокутними арками, а в деяких з них є вузькі віконні отвори. На нижньому поверсі розташовані два гостроаркові, ступінчасті вхідні портали — з півночі та півдня, з яких східчасті сходи ведуть до рівня вулиці Болеслава Хробрего. Храм орієнтований на схід і має подовжене, закрите з трьох боків пресвітерій. Нефи, пресвітерій та притвор прикрашає зірчасте склепіння з ребрами, викладеними цеглою у формі трилисника. Бічні стіни головного нефа підтримують два ряди по шість восьмикутних масивних стовпів, збудованих із червоної цегли, що символізують постаті 12 апостолів. Сучасною цікавинкою є підземна ризниця площею 100 м², побудована за проектом Даріуша Германа та Петра Смєржевського. Дороге вирішення проблеми тісноти в колишньому приміщенні не порушило зовнішнього вигляду історичної архітектури. Спуск веде сходами зі старої ризниці під її фундаментом. Приміщення освітлюється денним світлом через квадратні ілюмінатори, видимі з площі з південного боку пресвітерію. Храм двічі реставрували у готичному стилі: вперше у 1842–1845 роках, а потім після утворення Кошалінсько-Колобжеської єпархії у 1972 році, коли він отримав статус собору. Тоді було збито штукатурку, оголивши цегляні ребра склепіння та стовпи, а також демонтовано неоготичний головний вівтар. До найцікавіших історичних елементів оздоблення храму належать: • готичні фігури з головного вівтаря, що вже не існує, — пентаптик, витесаний Андреасом Венцлем із дубового дерева в 1512 році, багато позолочений та поліхромований. Поруч із центральною фігурою Богоматері з Дитям розміщено святого Івана Хрестителя та святого Івана Євангеліста, а також двох єпископів, які зробили значний внесок у місію християнізації Помор’я — святого Войцеха та святого Оттона з Бамберга; у бічних крилах у два ряди розміщено 16 інших постатей, а в антепедіумі — 5 святих дочок Церкви; • вітражі в пресвітерії 1914–1915 років, що зображують Мартіна Лютера, Ісуса з Марією та Мартою, голуба, що символізує Святого Духа, Ісуса з юнаком з Емауса та теоретика протестантизму Філіпа Меланхтона. Слід пам’ятати, що в 1534–1945 роках це був євангелічний храм;
• готичний розп’яття у вітражному арці, перенесене до храму після руйнування Марійської каплиці на Горі Хелмській. Воно є типовим прикладом готичної символіки — дерево оповите виноградною лозою, символом Дерева Життя, а в круглих медальйонах є місце для зображень або атрибутів чотирьох євангелістів;  • картини XIX століття, що висять під вікнами з північного боку головного нефа: «Воскресіння» пензля Августа Фрідріха Гауптнера, датована приблизно 1845 роком; «Святий Марк Євангеліст» — необароковий образ, зображений з атрибутами святого — пером, книгою та левом; • неоготичний орган із бароковим звучанням, виготовлений у 1899 році фірмою «Schlag und Söhne» зі Швідниці. Він має загалом 3419 труб, що керуються трьома мануалами, педалем та трьома вільними комбінаціями. З 1972 року в соборі проводяться концерти в рамках щорічного міжнародного фестивалю органної музики; • пізньороманська хрестильниця (найстаріша рухома пам’ятка в соборі, яка зараз у притворі під вежею виконує функцію кропельниці), витесана у XIII столітті з мушлевого вапняку готландськими майстрами, у формі шістнадцятигранної чаші, прикрашеної дугоподібними аркадами (готична гостра арка ще не сформувалася), з трилистковими мазерками, що спираються на колонки; • надгробні плити: пісковикова з гербами кошалінських патриціїв (зі стертими написами) та маньєристська, виконана з бронзи, присвячена останньому кошалінському старості за часів династії Гріфітів, Петру Камеке (помер у 1613 р.).