Грюнвальдська площа

Площа Грюнвальдська — найбільша площа Щецина. Вона була спроектована у формі кола, з алеями та вулицями, що розходяться у вигляді зірки. Площа виникла наприкінці 80-х років XIX століття на місці форту Вільгельма, знесеного у 1884 році. Автором концепції площі був Джеймс Хобрехт. Концепція з’явилася ще в 60-х роках XIX століття і передбачала розвиток Щецина в північно-західному напрямку. Оскільки території, на яких планувалося будівництво, належали військовим, роботи завершилися із затримкою.

Перш ніж це сталося, надмер Буршер та радник Круль внесли зміни до проекту. Вони активно черпали натхнення з проектів перебудови Парижа, автором яких був Жорж Османа. Схожість із паризькими площами навіть призвела до поширення переконання, нібито Османа особисто спроектував Грюнвальдську площу.

Спочатку площу назвали Церковною, пізніше — Імператора Вільгельма. Сучасну назву їй було надано 15 липня 1945 року, у 535-ту річницю битви під Грюнвальдом. Згідно з проектом, центр площі займала кругла зелена зона, а рух трамваїв та автомобілів відбувався по брукованому колу. У 1920-х роках було перепроектовано організацію руху. Відтоді трамвайна лінія пролягала через центр площі. Після 1945 року повернулися до первісного плану, а з 1970-х років трамваї знову курсують через центр площі.

З восьми боків до площі ведуть алея Папи Івана Павла II, алея Юзефа Пілсудського, вулиця Генерала Людоміла Райського та вулиця Сілезька. Площу оточували представницькі еклектичні кам’яниці. У 1944 році частина з них була зруйнована під час нальоту союзників. На їхньому місці в 1960-х роках звели багатоповерхові житлові будинки. Решта кам’яниць, які також постраждали в 1944 році, були ретельно відреставровані.

Площа засаджена збереженим старим деревом, серед якого ростуть екземпляри будлеї та кущів тису. Інфраструктура, встановлена у 90-х роках, а особливо ліхтарі, своїм зовнішнім виглядом намагається нагадувати ту, що була у 30-х роках.