Центральне кладовище

Цей цвинтар, заснований у 1901 році, є найбільшим некрополем у Польщі та одним із найбільших у Європі. Наразі він займає площу понад 172 га. Ця велика територія вважається одним із найгарніших парків Щецина — дендрологічним садом із понад 400 видами дерев і чагарників. На кладовищі розташовано кілька історичних архітектурних споруд, понад десяток пам’ятників та понад 100 історичних надгробків.

Центральний цвинтар у Щецині є найбільшим у Польщі та третім за величиною некрополем у Європі. Об’єкт було офіційно відкрито у 1901 році. Проект комплексу розробив Вільгельм Мейєр-Шварату. Цей відомий щецинський архітектор спроектував східну частину кладовища, головні ворота, адміністративні будівлі та кладовищенську каплицю. Від початку існування об’єкта до 1928 року керуючим кладовищем був Георг Ганніг, який надав некрополю остаточного вигляду. Саме він вплинув на вигляд решти частини некрополя, яка була включена до складу кладовища у 1919 році. Саме Ганнігу ми завдячуємо підбору порід дерев і чагарників, які ростуть на території «саду померлих».

Центральний цвинтар складається з трьох частин — східної (найстарішої), західної та центральної. Найстаріша частина має регулярне терасове планування, її домінантами є каплиця та військова ділянка. Дороги у східній частині кладовища мають кільцеве планування. Західна частина некрополя має смугове планування доріг, пов’язане з долинами трьох струмків.

У 1925 році до моргу було добудовано крематорій — у 20-х роках XX століття Щецин був одним із перших міст, які вирішили запровадити кремацію. Популяризатором кремаційних та урнових поховань був доктор Міхаеліс, який переконав у своїй концепції директора Ганніга. Коли доктор Міхаеліс помер у 1916 році, його першим піддали кремації. Його урновий надгробний пам’ятник донині знаходиться на території Центрального кладовища — його можна побачити на пагорбі на схід від ділянки для заслужених осіб. У 1930 році було збудовано другу, модерністську каплицю, яку знесли у 1984 році. До кінця 1940 року на території кладовища було поховано понад 117 тисяч померлих, а під час Другої світової війни ця кількість значно зросла. Після закінчення війни та захоплення міста поляків спочатку ховали на вільних ділянках, а потім — на місці старих могил, що ліквідувалися.

Вільгельм Мейєр-Швартау, проектуючи Центральний цвинтар, прагнув створити сад померлих. Некрополь мав бути максимально схожим на парк. Значну частину кладовища відвели під зелені насадження, широкі алеї, водойми та живоплоти. Тут також можна знайти сходи та оглядові майданчики. На кладовищі діяв регламент, який чітко визначав, які надгробки можна встановлювати на території некрополя.

Окрім надгробків, на території кладовища можна побачити кілька десятків пам’ятників, зокрема присвячених героям вересня 1939 року, жертвам сталінізму, «тим, хто не повернувся з моря» та сибірякам. З боку вулиці Мешка I стоїть голландський вітряк XIX століття, у якому сьогодні працює садівничий магазин.

Головні ворота кладовища були зведені в 1901–1903 роках у неороманському стилі. До воріт примикають два крила, в яких розміщуються адміністрація кладовища та господарські приміщення. Споруда була зруйнована у вересні 1941 року та відбудована в 1959 році.

Каплиця за проектом Вільгельма Мейєра-Швартау була зведена в 1900–1902 роках. Будівля натхненна романською архітектурою. Вона розташована на пагорбі навпроти великого фонтану. Після закінчення Другої світової війни будівля не використовувалася, її відновили після руйнувань лише в 1981 році; під час ремонту сталася пожежа, яка, зокрема, знищила центральний купол. Відновлення тривало 13 років, перші похорони після війни відбулися в ній у 1994 році.

На території Центрального кладовища також розташована військова ділянка, яка знаходиться на головній візуальній осі некрополя — між каплицею та пам’ятником «Братство зброї». У цій ділянці поховано 3379 солдатів — 367 польських та 3012 радянських. Квартал було засновано в 1946–1954 роках; тут поховано солдатів, ексгумованих із тимчасових місць поховання.

На кладовищі також є квотера заслужених, яка була заснована у 60-х роках XX століття. Тут поховані особи, які особливо заслужилися перед Щецином — серед них, зокрема, надгробки Яніни Щерської, Яна Папуги, капітана Константина Мацієвича, капітана Антонія Ледоховського та Флоріана Кригіра.

У східній частині кладовища у 2010 році було створено так званий історичний маршрут, який має на меті ознайомити відвідувачів із найцікавішими місцями цієї частини кладовища. Маршрут охоплює 21 зупинку, серед яких надгробки Бернхарда Штоевера, лапідарій, надгробки Германа Хакена, ділянка заслужених громадян, каплиця, Катинський хрест, пам’ятник сибірякам та ділянка ветеранів війни.

На території кладовища можна знайти види дерев і чагарників іноземного походження, зокрема з Північної Америки, наприклад: ялицю каліфорнійську, сосну американську, тую гігантську, камедію запашну, липу американську; з Азії — наприклад: форзицію звисаючу, модрину японську, дволопатевий гінкго, турецький ліщина; з Європи — наприклад, європейський хмелевий граб, голландську липу, грецьку ялицю, бургундський дуб, сербську ялицю та шведську горобину. Загалом, згідно з дослідженнями, на території Центрального кладовища росте понад 400 видів дерев і чагарників. У 2010 році в східній частині було прокладено ботанічну стежку, вздовж якої встановлено 32 інформаційні таблички з описом цікавих дерев.

Наразі Центральний цвинтар займає площу 167,8 га, з моменту його відкриття на його території поховано понад 300 тисяч осіб. Некрополь було внесено до воєводського переліку пам’яток у червні 1986 року. 

Перед головними воротами кладовища є кільканадцять безкоштовних паркувальних місць. Також можливий в’їзд на територію некрополя. За проїзд через ворота на автомобілі доведеться заплатити 45 злотих. Якщо причиною в’їзду є похорон, для перших 5 автомобілів вартість становить 20 злотих, для наступних — 40 злотих.