Ультрамарафони виграють під час зупинок

Ми розмовляємо одразу після твого повернення з Азії, де ти брав участь у гонці «Peninsular Divide 2026» у Малайзії. Більше того, ти виграв її та встановив рекорд. Що це за гонка?

Це маршрут протяжністю понад 1500 км, що пролягає через Малайський півострів — від Пенгеранга на півдні, неподалік від Сінгапуру, аж до Ван-Келіана на півночі, біля кордону з Таїландом. Він перетинає, зокрема, гірський хребет Банджаран-Тітівангса. Їдеш і по асфальтованих ділянках, і по гравійних дорогах, але й через важкопрохідну місцевість джунглів, де іноді доводилося нести велосипед, бо дорога була непридатною для їзди. Там зараз літо, а країна розташована близько до екватора, тому дуже волого, і коли йде дощ, ти не бачиш, що знаходиться за два метри перед тобою. Першим викликом було вже саме дістатися з велосипедом до Малайзії. Це була гонка без підтримки, тож я був зведений лише на себе. Усі запасні частини, фляги, їжу я мусив мати при собі й правильно ними розпоряджатися.

Ти побив рекорд маршруту, подолав його за 75 годин і 34 хвилини.

Я їхав три дні й ночі без сну, а рекорд маршруту побив на шість годин. Я б цього не зробив, якби не мій конкурент, який сильно тиснув на мене. Він теж показав дуже хороший результат, фінішував лише на дві години пізніше за мене. На останньому контрольному пункті ми навіть зустрілися, там у мене були проблеми з ногами. За весь маршрут я мав загалом шість годин перерви.

Ти серйозно зацікавився велоспортом після 40 років. Як ти прийшов до ультравелоспорту?

Спорт завжди супроводжував мене. Я грав у футбол з друзями навіть п’ять разів на тиждень. А от велоспорт я не хотів пробувати, бо мені здавалося, що я буду в цьому слабким. Переломним моментом для мене стала поїздка на велосипеді, який я позичив у сусіда. Я проїхав з Мержина до Укермунде й назад. Мені це сподобалося. Пізніше я взяв участь в ультрамарафоні навколо Щецинського затоки, на який, щоправда, вже не було вільних місць, але мені все-таки вдалося зареєструватися. Потім з’явилися інші змагання в Польщі, такі як «Piękny Wschód», а в 2022 році я взяв участь у «Race Around Poland», який виграв у категорії «solo semisupported». Завершення цього забігу давало право на участь у «Race Across America». У ньому я також взяв участь, але організація всієї логістики та команди вимагала багато роботи. Тут я посів друге місце в загальному заліку, але був найшвидшим у категорії до 50 років.

Ти говориш так, ніби все це дається тобі без зусиль. Як ти готуєшся?

Можливо, це прозвучить дивно, але я багато чого роблю спонтанно. Я не використовую ремінці для вимірювання пульсу, датчики потужності, каденції, спеціальну дієту тощо. Звісно, я мушу тренуватися, бо треба «мати ногу» — без цього не проїдеш. Найголовніше — це голова, саме вона рухає ногами. Коли я брав участь у «Race Across America», на старті мені здавалося, що головну роль відіграватимуть спортсмени віком 20–25 років, серед яких були професіонали з Португалії чи Німеччини з великими командами та чудовим спорядженням. Виявилося, що на фініші з перших чотирьох учасників я був наймолодшим, а мені було 48 років. Звісно, фізична форма, природні здібності та підготовка важливі, але дуже суттєвою є психологічна складова. В ультрамарафонах не можна «перепалювати», треба правильно організовувати сон та харчування. В ультраперегонах перемагають на зупинках. Під час перегонів у Малайзії мій суперник на деяких відрізках, мабуть, мав кращий час, ніж я, але, можливо, саме я краще справлявся з кризовими ситуаціями, які є невід’ємною частиною цієї дисципліни.

Ультравелоспорт — це дуже професіоналізована дисципліна чи спорт для ентузіастів? Ти береш участь у перегонах, поєднуючи їх із професійною діяльністю.

Професійний велоспорт призначений лише для певної групи людей. Натомість в ультра-заїздах може взяти участь практично кожен. Я завершив свою поїздку до Малайзії за три дні, але щойно отримав повідомлення від іншого учасника, який проїхав цей маршрут лише за три тижні. Дехто робить це заради самої їзди, заради пригод. Ришард Шурковський сказав, що з гонок пам’ятає лише переднє колесо. Тут, якщо ти захоплюєшся світом, а я захоплююся, це ідеальний вид спорту. Я дуже радію тому, чим займаюся. Коли я закінчую одну гонку, думаю, яку наступну міг би проїхати. Це, звісно, великий логістичний та фінансовий виклик, тому я мушу бути й маркетологом. Але це того варте, бо якщо згодом я зможу сказати, що за рік здійснив десять поїздок у різні куточки світу, то сам собі заздрю. Звісно, я мушу поєднувати це зі своїм сімейним та професійним життям.

Як тобі їздити по Західному Помор’ю?

Я пишаюся тим, що живу тут, і часто повторюю, що це найкращий регіон, щоб стати ультравелосипедистом. У нас безліч велосипедних доріжок, і постійно з’являються нові ділянки. Великою перевагою є те, що ми знаходимося на прикордонній території, і наші доріжки з’єднуються з тими, що на німецькій стороні. Уже сьогодні без особливих перешкод можна доїхати на велосипеді зі Щецина до Берліна або об’їхати Щецинський затоку. Моя мрія — запросити найкращих спортсменів світу та показати їм наші маршрути.

Інтерв’ю провів: Шимон Васілевський

Ця стаття співфінансується за рахунок коштів Європейського Союзу в рамках проєкту «Велосипедний маршрут Берлін — Щецин — Колобжег», що реалізується в рамках Програми співпраці Interreg VI A «Мекленбург-Передня Померанія/Бранденбург/Польща» на 2021–2027 роки.